У глухому куті опинилась багатодітна молода мати Марія Чумадевська. А вірніше зовсім без кута. Незабаром їй разом із трьома синами та донечкою не буде де жити. Поки чоловік заробляє на життя немаленької родини у Києві, жінка б’ється як риба об лід, шукаючи нове помешкання, але поки що усі зусилля марні. Тим часом новоспечений володар довіреності на житло, в якому сім’я прожила понад 13 років, буквально витісняє з хати, незважаючи на те, що іншого помешкання у цієї родини немає. З юридичної точки зору чоловік має на це повне право, оскільки мати з дітьми мешкала у хатині, не оформляючи ніяких документів, тому й залишилась ні з чим, хоча вклала кошти у заміну старих вікон на пластикові, підвела до хати воду. – Колишній власник обійстя Микола Сікорський,– пояснює пані Марія , – поселив мене з трьома дітьми , яких я на той час виховувала сама, – а сам поїхав до Польщі. Я мала довіреність на будинок, платила за комунальні послуги і ніколи не задумувалась, що все може так раптово змінитись. Адже пан Микола дуже добре, по-родинному, до нас ставився, коли приїжджав, привозив дітям подарунки, ми його дуже цінували за доброту. Та коли він помер, єдиною спадкоємицею майна залишилась його донька Галина, яка зараз живе у Польщі, бо двох синів також уже не стало. Тож донька оформила право власності на батькову будівлю та пообіцяла продати її місцевому підприємцю Юрію, і видала йому довіреність на неї. Йому ж не терпиться розпочати якусь реконструкцію для ведення власного бізнесу, тому поспішає випровадити нас якнайшвидше. Не важливо, чи маємо куди подітись, чи ні. Тому застосовує до нас примусові методи з допомогою РЕМу. Оскільки власниця написала відмову про постачання електроенергії до будинку, то електрики згідно з правилами мають нас відімкнути від мережі електричного струму. Один раз вони уже це робили, але, зважаючи на нашу ситуацію, відтермінували цей крайній захід. Чергове відключення мало статись 10 травня, але, на наше прохання почекати поки старший син завершить дев’ятий клас Старовишнівецької школи, дату відключення перенесли на 30 травня.
Зараз Марія Чумадевська у розпачі, адже жити в сучасному світі без електроенергії практично неможливо, та ще й з малолітніми дітьми. Окрім Антона , у матері є ще двоє школярів ( шестикласник Дмитрик, четвертокласник Максим) та трирічна Ілонка, яка часто хворіє і потребує посиленого материнського догляду. Діти звикли до школи, мають друзів, тому дуже переживають , що прийдеться кудись переселятись. Хоча поки що ніхто не може відповісти на питання «куди?» .Вільного соціального житла у районі немає, а купити хату сім’я може лише, якщо виплачуватиме власнику невеликими частинами довший час. Поки що виходу шукають і різноманітні відповідні районні служби, і навіть помічники депутатів Верховної Ради. Щоб знайти дах над головою, Марія згідна навіть жити з людьми похилого віку, які потребують сторонньої допомоги, але не мають рідних, які б їх доглядали. – Можливо, – каже жінка,– хтось має потребу у догляді, і згідний буде нас прийняти,– ми будемо дуже вдячні за таку можливість знайти дім. Адже батьків у мене уже немає, їхня хатина у Дзвинячій , де я народилась, майже розвалилась, а у чоловіка в батьків жити ми також на маємо змоги через тісняву. Якщо хтось нас прийме, будемо йому замість родини.
А ,можливо, знайдеться людина, яка має хату і хоче її продати, але може почекати з грішми, то ми зможемо виплачувати щомісяця якусь домовлену суму.
Тож, якщо хтось захоче допомогти багатодітній родині вирішити її житлову проблему, то не будьте байдужими – телефонуйте на мобільний телефон Марії Чумадевської – (096) 6876317.

Ірина СИСКО